Політика
У День злуки опозиція об’єднає зусилля, а кияни з’єднають береги Дніпра живим ланцюгом
У День соборності України кияни вирішили показати любов до єдиної столиці, зібравшись на мосту Патона. Живим ланцюгом вони символічно об’єднають правий і лівий береги.
«Ми вирішили взяти приклад з першого живого ланцюга у країні, яку вперше створили в січні 1990 року і який тоді символічно об’єднав Київ і Львів», – розповіли в братерстві «Спас». Долучитися до акції можуть усі охочі. Для цього потрібно принести із собою національну символіку, прийти 22 січня о 12:00 на міст Патона і взятися за руки. Так утвориться живий ланцюг. Учасники розтягнуть ще й величезний 30-метровий державний прапор.
Опозиційні партії 22 січня року оголосять про об’єднання. Спільна акція опозиції відбудеться о 12:30 на Софійській площі. Тут відбудеться підписання відповідних документів про об’єднання опозиції, про план подальших дій під час та після парламентських виборів 2012 року. Акція розпочнеться спільним молебнем українських церков і завершиться мітингом. Про це нам розповів народний депутат України, головний опозиціонер Київщини Костянтин Бондарєв і запросив усіх читачів газети, небайдужих до нашої долі, приєднатися до цієї акції.
Свято соборності ми відзначаємо щороку в день проголошення Акта возз’єднання Української Народної Республіки й Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День соборності відзначається з 1999 року.
22 січня 1918 року у приміщенні київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою. А 1919 року в цей самий день на Софійській площі в Києві було проголошено Акт соборності українських земель.
Століттями розірваний український народ визволився з неволі – Лівобережна Україна вийшла з Російської, а Правобережна – з Австро-Угорської імперій – і возз’єднався на своїй землі в єдиній Українській державі.
Акт возз’єднання, злуки двох Україн був, скоріше, символічним знаком прагнення єдності, бо у керівництві країни спільності тоді не було. «Безпорадність проводу впливала на загальний настрій, – писала сучасниця тих подій, історик Наталя Полонська-Василенко. – Україна, затиснута між двома потужними силами — Антантою з півдня і большевизмом з півночі, – не мала сил для боротьби. Військо розбігалося, ширилося безладдя. У таких умовах пройшла майже непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення: свято Соборності України. 22 січня 1919 року на Софійській площі проголошено злуку УНР і ЗУНР... Але під тиском невідрадних подій свято пройшло сухо, тихо».
«Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Сповнилися відвічні мрії, для яких жили й за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка. Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу», – пролунало 22 січня 1919 року на Софійській площі в Києві.
УНР як незалежна держава постала рівно за рік перед цим. ЗУНР (Західно-Українська Народна Республіка) – в листопаді 1918 року, і відразу ж розпочався процес об’єднання: зазбручанська Українська національна рада надіслала до Києва свою делегацію для переговорів із гетьманом Павлом Скоропадським. Після зміни влади переговори велися з Директорією. 1 грудня 1918 року у Фастові був укладений «передвступний договір» про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття. Наступного дня у Києві в урочистостях з нагоди свята злуки брала участь делегація – тридцять шість чоловік – Західної області УНР.
22 січня 1973 року в Чорткові на Тернопіллі гурт молоді під орудою Володимира Мармуса вивісив жовто-блакитні прапори (за що хлопців ув’язнили в радянському концтаборі).
22 січня 1978 р. на знак протесту проти російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса Гірник із Калуша.
22 січня 1990 року сотні тисяч українців узялися за руки, утворивши живий ланцюг від Києва до Львова на згадку про проголошення Акта соборності.
