У нас на районі
Тут усе, як удома
Влада перекладає всі проблеми на плечі людей, а люди вважають, що все повинна зробити влада
– Так тут було далеко не завжди, – розповідає голова будинкового комітету Алла Лісовець. – Нашому будинку вже понад 40 років. Він п’ятиповерховий, 70-квартирний. Навіть не пригадаю, коли в ньому востаннє робили ремонт. Я просто хотіла навести лад у нашому будинку. А що за ідеї треба платити, принаймні розплачуватися, мені добре відомо. Коли мешканці створили будинковий комітет, мене як ініціатора обрали його головою. І я взялася за справу. На сьогодні подвір’я в порядку. Огородили двір, зробили дитячий майданчик. Ми показали своїм дітям, що і тут гарно, і ось тут теж. Плануємо зробити ще й майданчик для молоді. Бо не повинно так бути, щоб дитина чи молода людина десь ішла у генделик або на гральні автомати.
– А з яким проблемами доводилось стикатися у період становлення?
– Спочатку влада дуже добре ставилася до нас. Ми написали плани, що треба зробити з будинком і двором. Влада нас підтримала. А далі, як у тій приказці: «Іван киває на Петра, а той – на Ярему». Власті чекають, що ті плани реалізують самі мешканці будинку, а вони вважають, що все повинна зробити влада. Так тривало досить довго, аж поки люди зрозуміли, що треба покладатися тільки на власні сили і кошти. Я пропоную: давайте створимо свій фонд, відкладатимемо гроші, а потім будемо робити якісь необхідні для будинку речі. Але багато хто не хоче складатись навіть для себе, для своїх дітей і внуків. Для свого майбутнього.
– Зараз вам пропонують створювати ОСББ. Але ж вашому будинку понад 40 років. І всі ці роки робилися якісь амортизаційні відрахування на нього. Невже махнете рукою на ті гроші й почнете все з нуля? Адже трубопроводи міняти треба, й вікна, й газові плити, і дах ремонтувати, й сходові клітки – все це потребує немалих затрат. А де ж брати кошти на оце все, якщо ЖЕК їх не віддасть? Як ви будете виходити з цієї ситуації?
– Дещо ми вже встигли зробити своїм коштом. Наприклад, поставили в під’їздах металеві двері з домофонами, а на сходових клітках – металопластикові вікна. Тож тепер і тепло, й чисто. Та й завсідники розташованого по сусідству пивного закладу не використовують під’їзди як туалет. Що ж до ЖЕКу, то ми не збираємося від’єднуватися від нього. Навпаки, хочемо співпрацювати з ним. Така співпраця, як на мій погляд, має бути взаємовигідною. Але все це повинно бути документально прописано. Щоб було зрозуміло, хто й за що відповідає. На сьогодні такої співпраці у нас немає ні з ЖЕКом, ані з іншими комунальними службами. Приміром, перед Новим роком на одному з стояків працівники газової контори без попередження відключили газ. До мене як керівника домового комітету ніхто не звернувся, не попередив. Я про це дізналася від мешканців. Коли пішла смикати і місцеву владу, і газову контору, виявилося, що відключили газ через те, що хтось із мешканців вчасно не сплатив за нього. От і вирішили через одну людину покарати всіх мешканців стояка. Люди 3 дні сиділи без газу. І це в опалювальний сезон, коли подібні відключення заборонено.
Зараз ми вирішили зробити в будинку свою автономну опалювальну систему. Бо платити зайве за центральне опалення економічно невигідно. Або візьмімо воду. Вона такої якості, що її неможливо пити. Дайте мені висновок фахівців чи положення, в якому все прописано так, як належить за законом. Але поки що жодних документів на руки нам не дають.
Тож боротьба за якість життя в будинку триває.
Іван СИЛКА
